Затримка зарплати після звільнення: як стягнути кошти з роботодавця

Коротко про головне

Звільнення не дає роботодавцю права відкласти виплату зарплати до наступного місяця, завершення внутрішньої перевірки, отримання фінансування або передачі справ новому працівникові.

У день звільнення працівникові повинні виплатити всі суми, право на які вже виникло: зарплату за відпрацьований час, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу за відповідної підстави та інші передбачені законом, трудовим або колективним договором виплати.

Якщо гроші не надійшли, потрібно відокремити дві групи вимог:

1. Основний борг — зарплата, компенсація відпустки, вихідна допомога, премія або інша належна виплата.
2. Відповідальність за затримку — середній заробіток за статтею 117 КЗпП та інші компенсації, якщо для них є законні підстави.

Коли затримка розрахунку при звільненні є порушенням

Порушення виникає, якщо роботодавець не виплатив належні суми у строк, визначений статтею 116 КЗпП.

Типові ситуації:

• у день звільнення працівник не отримав зарплату;
• виплачено лише частину заробітної плати;
• не нараховано компенсацію за невикористану відпустку;
• не виплачено передбачену законом вихідну допомогу;
• роботодавець утримав суму без законної підстави;
• премію виключили з розрахунку всупереч умовам її нарахування;
• не надали письмового повідомлення з розшифруванням виплат;
• розрахунок перенесли до звичайного дня виплати зарплати;
• гроші не виплатили через відсутність фінансування;
• роботодавець припинив діяльність, але юридичну особу не ліквідовано;
• працівникові пропонують чекати завершення аудиту або передачі майна.

Фінансові труднощі, відсутність бухгалтера, блокування рахунків або внутрішній конфлікт не припиняють права працівника на належні виплати.

Які виплати повинні бути проведені при звільненні

Остаточний склад розрахунку залежить від підстави звільнення, умов трудового договору, колективного договору та фактично відпрацьованого періоду.

До розрахунку можуть входити:

• заробітна плата за фактично відпрацьований час;
• доплата за роботу у вихідні, нічні або святкові дні;
• оплата надурочних робіт;
• надбавки й доплати, право на які вже виникло;
• премії, якщо виконано умови їх нарахування;
• компенсація за невикористані дні щорічної відпустки;
• компенсація за додаткові відпустки у передбачених випадках;
• вихідна допомога;
• суми за лікарняними, якщо вони підлягають виплаті роботодавцем;
• інші виплати, передбачені трудовим або колективним договором.

Кожну виплату потрібно перевіряти окремо. Наявність боргу із зарплати не означає, що компенсація відпустки або вихідна допомога автоматично включені до тієї самої суми.

Що передбачає стаття 116 КЗпП

Працівник працював у день звільнення

Усі належні суми повинні бути виплачені безпосередньо в день звільнення.

Працівник у день звільнення не працював

Розрахунок має бути проведений не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Роботодавець не погоджується з частиною суми

Наявність спору не дозволяє утримувати весь розрахунок. Неоспорювану роботодавцем частину він повинен виплатити у строк, передбачений статтею 116 КЗпП.

Письмове повідомлення

Працівникові мають надати документ, у якому окремо зазначено:

• основну заробітну плату;
• додаткову заробітну плату;
• заохочувальні виплати;
• компенсаційні виплати;
• інші належні суми;
• фактично виплачені суми;
• утримання та їх підстави.

Відповідальність роботодавця за статтею 117 КЗпП

Якщо належні звільненому працівникові суми не виплачені з вини роботодавця у встановлений строк, працівник може вимагати середній заробіток за час затримки.

Для застосування статті 117 перевіряються:

• наявність трудових відносин;
• факт звільнення;
• наявність належної до виплати суми;
• порушення строку розрахунку;
• вина роботодавця;
• період затримки;
• наявність або відсутність спору про розмір;
• дата фактичного остаточного розрахунку.

Відшкодування за статтею 117 не замінює основний борг. У суді потрібно окремо просити стягнути невиплачену зарплату та окремо — середній заробіток за затримку.

Чому середній заробіток обмежений шістьма місяцями

Чинна редакція статті 117 КЗпП передбачає виплату середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Це означає, що затримка може фактично тривати рік, два роки або довше, але період відшкодування за статтею 117 обмежений законом.

Основний борг при цьому не зникає. Обмеження стосується саме відшкодування у вигляді середнього заробітку, а не нарахованої зарплати чи компенсації відпустки.

Умовний приклад:

Працівника звільнено 10 січня. Остаточний розрахунок проведено 20 жовтня. Основний борг визначається повністю, а відшкодування за статтею 117 розраховується не більш як за шість місяців.

Чи може суд присудити менше, ніж показує розрахунок

Так. Навіть якщо працівник правильно визначив шестимісячний період, суд може перевіряти, чи є заявлений розмір співмірним наслідкам порушення.

Суд може врахувати:

• розмір основної заборгованості;
• тривалість затримки;
• причини несвоєчасної виплати;
• поведінку роботодавця;
• поведінку працівника;
• дату письмового звернення працівника;
• часткові платежі;
• наявність реального спору щодо суми;
• співвідношення боргу та заявленого середнього заробітку;
• майнові втрати, пов’язані із затримкою.

Тому в позові недостатньо лише помножити середньоденний заробіток на кількість днів. Потрібно пояснити обставини затримки, поведінку сторін і наслідки невиплати.

Що відбувається, якщо роботодавець заперечує розмір виплат

Спір може стосуватися:

• кількості відпрацьованих днів;
• наявності понаднормової роботи;
• розміру премії;
• кількості невикористаних днів відпустки;
• права на вихідну допомогу;
• законності відрахувань;
• факту існування трудових відносин;
• розміру середнього заробітку.

Якщо спір вирішено повністю на користь працівника, роботодавець може нести відповідальність за статтею 117 КЗпП.

Якщо вимоги задоволено частково, розмір відповідного відшкодування визначає суд з урахуванням результату спору та конкретних обставин.

Саме посилання роботодавця на «наявність спору» не є достатнім. Суд перевірятиме, коли цей спір реально виник, у чому він полягав і чи виплатила компанія хоча б неоспорювану частину.

Покрокові дії працівника після невиплати

1. Отримайте копію наказу про звільнення або збережіть електронний документ.
2. Зафіксуйте точну дату звільнення.
3. Перевірте надходження на всі зарплатні рахунки.
4. Отримайте банківську виписку, а не лише скриншот із застосунку.
5. Запросіть письмовий розрахунок усіх виплат.
6. Подайте вимогу про негайне погашення боргу.
7. Збережіть доказ направлення вимоги.
8. Порівняйте розрахунок роботодавця з табелями, відпустками та банківськими платежами.
9. Складіть власну таблицю боргу.
10. Визначте, чи є сума нарахованою та безспірною.
11. Оберіть судовий наказ або позов.
12. Перевірте строк звернення до суду.

Як подати письмову вимогу роботодавцю

У вимозі потрібно зазначити:

• ПІБ працівника;
• посаду;
• дату прийняття на роботу;
• дату та підставу звільнення;
• номер наказу за наявності;
• які виплати не проведено;
• орієнтовний розмір боргу;
• банківські реквізити;
• вимогу надати письмове повідомлення за статтею 116 КЗпП;
• вимогу провести повний розрахунок;
• дату й підпис.

Подати документ можна:

• через канцелярію роботодавця під відмітку;
• рекомендованим листом;
• цінним листом з описом вкладення;
• кур’єрською доставкою з підтвердженням вручення;
• через офіційний електронний канал із КЕП;
• іншим способом, який дозволяє довести зміст і дату звернення.

Які документи потрібно зібрати

Для перевірки розрахунку та звернення до суду знадобляться:

• трудовий договір або контракт;
• наказ про прийняття на роботу;
• наказ про звільнення;
• повідомлення про нараховані та виплачені суми;
• розрахункові листи;
• табелі обліку робочого часу;
• графіки роботи;
• накази про відпустки;
• відомості про невикористані дні відпустки;
• положення про преміювання;
• колективний договір;
• банківські виписки;
• довідки про доходи;
• відомості з персонального кабінету ПФУ;
• письмова вимога про розрахунок;
• доказ вручення вимоги;
• листування з бухгалтерією та керівником;
• відповідь роботодавця;
• власний розрахунок позовних вимог.

Якщо частина документів перебуває у роботодавця, потрібно письмово попросити їх надати. У позові можна заявити клопотання про витребування відповідних матеріалів судом.

Як розрахувати основну заборгованість

Не зазначайте в позові одну загальну цифру без пояснення її походження.

Розділіть вимоги за видами:

• зарплата за конкретний місяць;
• зарплата за частину місяця до звільнення;
• доплата за надурочні години;
• доплата за нічні зміни;
• премія;
• компенсація невикористаної відпустки;
• вихідна допомога;
• інші виплати;
• фактично отримані платежі;
• остаточний залишок.

Для кожної суми зазначте документ, з якого випливає право на неї.

Приклад:

• зарплата за липень — відповідно до табеля та окладу;
• компенсація відпустки — за 12 невикористаних днів;
• вихідна допомога — відповідно до підстави звільнення;
• частковий платіж — за банківською випискою;
• залишок боргу — різниця між нарахованим і сплаченим.

Як розраховують середній заробіток за час затримки

Для визначення середнього заробітку використовують правила обчислення середньої заробітної плати. Базою зазвичай є виплати за розрахунковий період перед звільненням.

У розрахунку потрібно показати:

• розрахунковий період;
• суму виплат, що враховуються;
• відпрацьовані дні або години;
• середньоденний чи середньогодинний заробіток;
• період затримки;
• кількість днів, які беруться до розрахунку;
• обмеження шістьма місяцями;
• остаточну заявлену суму.

Якщо роботодавець не видає довідку, можна використовувати наявні розрахункові листи, банківські виписки й відомості ПФУ, одночасно просивши суд витребувати первинні документи.

Компенсація втрати частини доходу через затримку

Окрім основної заборгованості, може виникати право на компенсацію втрати частини доходів через порушення строків їх виплати.

Така компенсація застосовується до визначених законом доходів, якщо їх виплату затримано на один або більше календарних місяців.

Її не потрібно плутати із середнім заробітком за статтею 117 КЗпП.

• Стаття 117 передбачає відповідальність саме за несвоєчасний остаточний розрахунок.
• Компенсація втрати доходу пов’язана зі знеціненням прострочених грошових виплат.

У позові слід окремо зазначити правову підставу, період і розрахунок кожної компенсації.

Чи допоможе звернення до Держпраці

Працівник може повідомити про порушення законодавства про оплату праці до Держпраці.

У зверненні варто зазначити:

• повне найменування роботодавця;
• код ЄДРПОУ за наявності;
• посаду працівника;
• період роботи;
• дату звільнення;
• які суми не виплачено;
• чи подавалася письмова вимога;
• яку відповідь надав роботодавець;
• контактні дані заявника.

Водночас звернення до контролюючого органу не замінює позов і не зупиняє строк звернення до суду.

Якщо головна мета — отримати судове рішення про стягнення конкретної суми, потрібно своєчасно готувати судовий документ.

Судовий наказ чи позов: що обрати

Коли може підійти судовий наказ

Наказне провадження можна розглядати, якщо зарплата вже нарахована роботодавцем, але не виплачена, а сума підтверджується документами.

Переваги:

• справа розглядається без повного судового засідання;
• не потрібно проходити всі стадії позовного провадження;
• документ після набрання чинності може бути поданий на виконання.

Коли потрібен позов

• роботодавець заперечує суму;
• зарплату не було належно нараховано;
• спір стосується премій або надурочних робіт;
• потрібно довести кількість невикористаних днів відпустки;
• потрібно витребувати документи;
• заявляється моральна шкода;
• одночасно оскаржується звільнення;
• необхідне дослідження значного обсягу доказів.

До якого суду подавати позов

Трудовий спір розглядається місцевим загальним судом у порядку цивільного судочинства.

Працівник зазвичай може обрати:

• суд за місцезнаходженням роботодавця;
• суд за своїм зареєстрованим місцем проживання або перебування.

Відповідачем зазначається юридична особа або фізична особа — підприємець, з якою існували трудові відносини.

Не варто автоматично подавати позов до директора, бухгалтера, відділу кадрів або відокремленого підрозділу, якщо вони не є належним роботодавцем.

Який строк звернення до суду

У справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, КЗпП передбачає тримісячний строк.

Він обчислюється з дня отримання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.

Якщо роботодавець такого повідомлення не видавав, момент початку строку потрібно аналізувати окремо з урахуванням документів і фактичних обставин.

За наявності поважних причин пропущений строк може бути поновлений судом у межах, передбачених статтею 234 КЗпП.

До клопотання про поновлення додають:

• медичні документи;
• докази перебування на службі;
• підтвердження несвоєчасного вручення документів;
• докази об’єктивної неможливості звернутися;
• пояснення всієї хронології пропуску.

Чи потрібно сплачувати судовий збір

Позивачі у справах про стягнення заробітної плати звільнені від сплати судового збору у випадках, передбачених законом.

Проте вимога про середній заробіток за затримку розрахунку за статтею 117 КЗпП має окремий правовий режим.

Судова практика виходить із того, що пільга щодо вимог про зарплату не поширюється автоматично на відшкодування за статтею 117 КЗпП.

Якщо в одному позові об’єднано кілька вимог, потрібно окремо перевірити:

• за які вимоги діє пільга;
• за які потрібно сплачувати збір;
• як визначається ціна позову;
• чи є підстави для відстрочення або зменшення збору.

Що можна просити суд у позові

Залежно від обставин позов може містити вимоги:

• стягнути заборгованість із заробітної плати;
• стягнути компенсацію за невикористану відпустку;
• стягнути вихідну допомогу;
• стягнути інші належні при звільненні виплати;
• стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку;
• стягнути компенсацію втрати частини доходу за наявності підстав;
• відшкодувати моральну шкоду;
• стягнути витрати на професійну правничу допомогу;
• витребувати у роботодавця кадрові та розрахункові документи.

Кожну вимогу потрібно сформулювати окремим пунктом і додати до неї власний розрахунок або пояснення.

Моральна шкода не присуджується автоматично. Потрібно описати:

• конкретне порушення права;
• моральні страждання;
• втрату нормальних життєвих зв’язків;
• додаткові зусилля для організації життя;
• причинний зв’язок;
• обґрунтування заявленої суми.

Як підготувати доказову базу

Складіть хронологію на одній сторінці:

1. дата прийняття на роботу;
2. посада та розмір оплати;
3. зміни зарплати;
4. використані відпустки;
5. дата звільнення;
6. належні виплати;
7. фактично отримані суми;
8. дата письмової вимоги;
9. відповідь роботодавця;
10. дата фактичного розрахунку або його відсутність.

Навпроти кожної обставини зазначте, яким документом вона підтверджується.

Наприклад:

• дата звільнення — наказ;
• розмір окладу — трудовий договір;
• відпрацьований час — табель;
• відсутність виплати — банківська виписка;
• кількість днів відпустки — кадрова довідка;
• звернення до роботодавця — опис вкладення;
• визнання боргу — лист бухгалтерії;
• частковий платіж — банківський документ.

Електронне листування подавайте в повному контексті, щоб можна було встановити учасників, дату, зміст повідомлень і зв’язок із трудовими відносинами.

Що відбувається після рішення суду

Отримання рішення не завжди означає, що гроші будуть перераховані автоматично.

Після набрання рішенням законної сили потрібно:

1. перевірити повний текст рішення;
2. перевірити правильність присуджених сум;
3. отримати виконавчий документ;
4. визначити державного або приватного виконавця;
5. подати заяву про відкриття виконавчого провадження;
6. повідомити відомості про рахунки й майно роботодавця;
7. контролювати арешт коштів і виконання рішення.

Рішення в частині присудження працівникові зарплати може допускатися до негайного виконання в межах виплати за один місяць.

Водночас це правило не означає, що вся присуджена сума автоматично виплачується до набрання рішенням законної сили.

Зразок письмової вимоги про розрахунок

ВИМОГА
про проведення остаточного розрахунку при звільненні

Я, [ПІБ], працював(ла) у [найменування роботодавця] на посаді [назва посади] з [дата] до [дата].

Наказом № [номер] від [дата] мене звільнено на підставі [зазначити підставу].

Станом на дату подання цієї вимоги остаточний розрахунок зі мною не проведено / проведено не в повному обсязі.

Зокрема, не виплачено:

• заробітну плату за період _____;
• компенсацію за невикористані дні відпустки;
• вихідну допомогу;
• інші належні виплати: _____.

Прошу:

1. Провести повний остаточний розрахунок і перерахувати належні кошти на банківський рахунок _____.
2. Надати письмове повідомлення про всі суми, нараховані та виплачені при звільненні, із зазначенням кожного виду виплати.
3. Надати копії розрахункових листів, табелів і документів щодо невикористаної відпустки.
4. Надати письмову відповідь на цю вимогу за адресою _____.

Дата ____________
Підпис __________

Як оформити таблицю заборгованості

Після таблиці окремо оформлюється розрахунок середнього заробітку за статтею 117 КЗпП.

Типові помилки працівника

• чекати кілька місяців на усну обіцянку;
• не отримати копію наказу про звільнення;
• не вимагати письмової розшифровки виплат;
• не перевірити строк звернення до суду;
• зазначити одну загальну суму без розрахунку;
• не відокремити основний борг від статті 117 КЗпП;
• вимагати середній заробіток за необмежений період;
• вважати, що суд завжди присудить максимальну суму;
• не пояснити наслідки затримки;
• не зберегти банківські виписки;
• не зафіксувати часткові платежі;
• не направити вимогу про розрахунок;
• покладатися лише на скаргу до Держпраці;
• неправильно визначити роботодавця-відповідача;
• не сплатити судовий збір за вимогу, на яку не діє пільга;
• не подати клопотання про витребування документів;
• не перевірити можливість судового наказу;
• не направити копії документів іншій стороні;
• не контролювати виконання рішення.

Короткий чекліст перед зверненням до суду

• отримано наказ про звільнення;
• встановлено точну дату припинення трудових відносин;
• отримано або витребувано письмовий розрахунок;
• визначено всі належні виплати;
• отримано банківську виписку;
• подано письмову вимогу роботодавцю;
• збережено доказ її вручення;
• складено хронологію подій;
• підготовлено таблицю основного боргу;
• окремо розраховано статтю 117 КЗпП;
• перевірено шестимісячне обмеження;
• оцінено співмірність заявленого відшкодування;
• визначено дату фактичного розрахунку;
• перевірено строк звернення до суду;
• визначено належного відповідача;
• обрано судовий наказ або позов;
• визначено належний суд;
• перевірено судовий збір щодо кожної вимоги;
• додано клопотання про витребування доказів;
• підготовлено копії документів;
• збережено підтвердження подання до суду.

Пов’язані матеріали

Коли потрібен трудовий адвокат

Юридична допомога особливо доцільна, якщо:

• роботодавець заперечує сам факт боргу;
• частина зарплати виплачувалася неофіційно;
• не надано табелі й розрахункові листи;
• спір стосується премій або понаднормової роботи;
• потрібно встановлювати трудові відносини;
• роботодавець перебуває у процедурі банкрутства;
• компанія припинила діяльність;
• працівник пропустив строк звернення;
• сума середнього заробітку є значною;
• роботодавець просить суд зменшити відшкодування;
• потрібно поєднати вимоги про поновлення та виплати;
• необхідно витребувати бухгалтерські документи;
• потрібна апеляція або примусове виконання рішення.

Адвокат може:

• перевірити строк звернення;
• визначити повний склад належних виплат;
• підготувати письмову вимогу;
• розрахувати основний борг;
• розрахувати середній заробіток;
• підготувати заяву про судовий наказ;
• скласти позов;
• витребувати документи;
• представляти працівника в суді;
• домогтися примусового виконання рішення.